Птах 2016 року

Майстер пересування стовбурами дерев головою вниз, невтомний запасливий господар і неабиякий  співак — такий він, повзик європейський Sitta europaea. Пропонуємо  дізнатися більше про цього непримітного, але надзвичайно цікавого птаха з унікальними здібностями, який став символом року.

Лісові жителі

Майже весь рік повзики мешкають у лісовій місцевості — парки, сквери, лісопарки й ліси. Вони жваво спілкуються посвистами й позивками, швидко пересуваються стовбурами й полюбляють триматися переважно під покривом дерев чи кущів.

Непомітна краса

Повзик не є рідкісним видом, але через те що тримається в деревному покриві, він і не надто примітний. Птах має привабливе забарвлення: сіро-блакитна спинка, біле воло, груди й черево та каштаново-рожеве підхвістя. На тлі білих щік і сірої голови яскраво контрастує чорна смуга, що проходить через око до плеча. В самки відсутні каштанові відтінки в забарвленні підхвістя.

Пристосування до життя на дереві

Ці невеликі співочі птахи мають міцне тіло, схоже формою на веретено, короткі широкі крила та довгастий долотоподібний дзьоб. Порівняно з іншими птахами, в повзиків міцніші ноги й гострі кігті, щоб добре бігати деревом без опори на хвіст. Стовбури дерев для повзика є цілим світом. Як і дятли, повзики вміють розколювати й пробивати кору дерев. Але на відміну від дятлів, котрі з-під кори добувають їжу, класичною поведінкою повзиків є навпаки запасання корму, який вони затискують чи буквально забивають у щілини й зморшки кори. Кора слугує своєрідною коморою, в якій птахи заготовляють насіння, горіхи, іншу поживу і не лише взимку, а й в інші пори року. Цими запасами користуються не тільки повзики, а й інші лісові пернаті — дятли, сойки, синиці.

Суперсили повзика

Повзики наділені неабиякою силою: міцний дзьоб дозволяє сховати горіх під кору. У нотатках утримувача птахів (ХІХ ст.) йшлося про те, що повзиків слід тримати в клітці з дроту, оскільки дерев’яна не витримує сили їхнього дзьоба.

Інша унікальна здатність, що притаманна лише цьому виду — вміння рухатися по стовбуру дерева головою вниз. У світі існує 17 видів повзиків, але не всі з них володіють такими навичками.

Майстри гніздування

Дерева служать повзикам не тільки джерелом їжі, а й місцем мешкання. Птахи пристосовують отвори дупел чи інших порожнин до своїх потреб, замуровуючи широкий отвір льотка сумішшю глини та слини. Завдяки цьому гнізда повзиків не стають здобиччю куниці. У такий саме спосіб повзики запечатують і всі отвори й щілини, які є в штучній гніздівлі.

Гучні та активні

Активний характер повзиків проявляється у дзвінкому свисті, рвучких та енергійних рухах. У цього виду один із найбільших серед лісових птахів «репертуарів» посвистів, трелей і покличок, серед яких найбільш знайоме «тві-тві-тві-тві». Взимку повзики часто перебувають у зграях синиць, але й в інші пори року рідко тримаються поодинці, частіше — парою. Пари повзиків є стабільними.

Небоязкі

Птахи почуваються цілковито безпечно в присутності людини. І не тільки взимку, а й у літню пору часто навідуються в годівнички біля місць свого мешкання, не бояться та звикають брати насіння з рук людини. Через цю показну байдужість і нейтральність до непокоєння, індійці племені черокі називали повзиків глухими.

Осілі птахи

З приходом зимової пори варто пам’ятати про ще одну характеристику цього виду — осілість. Завдяки цьому ми можемо спостерігати повзиків у своїй місцевості увесь рік. Найкращий спосіб для близького спостереження — встановлення годівниці.

Повзика по-різному називали в Україні, зокрема використовували такі місцеві назви як смовзик, смовз, сноз, дюдька, чмовжик, приліпка, піддятел, довбачка, ковальчук, під’яблівчак, чмовк, чмовх, долобавка, товчак, повзун, ліпар, смовж, баргель («Словник зоологічної номенклатури. Назви птахів», автор Микола Шарлемань, 1927 рік).