У старих визначниках і довідниках, виданих пару десятиліть тому, горлиця звичайна численний і звичний птах. Нині — це «Вразливий» вид, внесений у Червоний список Міжнародної спілки охорони природи, світова популяція якого зазнає тривожного скорочення. Що ж ми знаємо про цього птаха й особливо про загрози, що ведуть до його зникнення?
ГОРЛИЦЯ ЗВИЧАЙНА — ГОЛОС ЛІТА. Птах 2020 року
Тендітна та барвиста
Горлиця звичайна Streptopelia turtur є найменшою серед європейських голубів і найбарвистішою серед родичів, що переважно забарвлені в різні відтінки сірого. Відрізняється контрастними чорно-білими смугастими латочками на боках шиї, чорними кінцями крил і чорним хвостом. У польоті добре видно широку білу смугу, що обрамляє хвостові пера. Її крила прикрашає своєрідний узор, схожий на чорні лусочки з широкою вохристою облямівкою. Сизо-рожеві воло й груди, яскраві помаранчеві очі з вишневим кільцем та ноги того ж кольору додають їй особливого шарму.
Від горлиці садової, яку ще часто називають кільчастою, відрізняється меншими розмірами та барвистішим забарвленням. Садова з’явилася в Україні порівняно недавно, в 1940-х роках, і швидко розселилася по всій території. На відміну від горлиці звичайної, садова не боїться людей і мешкає майже винятково в населених пунктах.
Оселище
Горлиця звичайна належить до лісових птахів і обирає для проживання не загущені лісостани зі світлими галявинами та відкритими куточками, лісосмуги, невеликі гайки. Проте гніздо влаштовує в густих чагарях чи кущах, рідше на невисоких бічних гілках дерев. Гніздо — це проста платформа з прутиків, через яку просвічується кладка.
Перед хижаком, що прямує до гнізда, горлиця вміло демонструє один відвабливий маневр: вдає, ніби має «зламане крило», й потроху відводить зайду від місця гніздування.
Голос
Там, де мешкає горлиця звичайна, протягом літа можна чути її ніжну, заколисуючу пісню, що нагадує «тур-турр» чи «руурр-руурр». Частина наукової назви turtur походить саме від цього звуку.
Раціон
Основний корм горлиці — насіння дикорослих рослин. Вона збирає його з землі, часто «пасеться» на узбіччях польових доріг. Є думка, що тотальне знищення бур’янів у посівах негативно впливає на чисельність цього виду.
Міграція
Горлиця звичайна — перелітний птах, що з’являється на гніздуванні ближче до кінця квітня і відлітає восени зимувати в теплі краї. Її місця зимівлі — Східна Африка, зокрема Судан і Ефіопія, а також Західна Африка (Сенегал, Малі). Під час міграції горлиця долає до 700 км за один політ на швидкості близько 60 км/год, здійснюючи польоти під покровом ночі.
Такі подробиці міграції стали відомі не так давно завдяки горлиці, яку обладнали супутниковим передавачем. Подорож в Африку тривала близько місяця; шість місяців птах зимував в Африці, натомість сезон гніздування в Європі триває лише чотири місяці.
Загрози
Горлиця звичайна стикається з численними небезпеками не лише під час виснажливої міграції, а головним чином через діяльність людини. Її чисельність скорочується через незбалансоване полювання, нелегальне полювання під час міграції, посухи в Африці, інтенсивне сільське господарство та зміну традиційних ландшафтів. За останніми оцінками, європейська популяція горлиці скоротилася на 62% з 1980-х років, а у Великій Британії — на 90%.
Українці використовували такі місцеві назви для горлиці звичайної:
орличка, орлиця, горленок, туркавка, туркочка, прукавка, птукавка, тручка, прутавка, туркалка, тутавка, прутайка, туторка, туркач, торонда, торомба, тукавка, туріючка, туртош, плужак, гуркавка, горличка, горлицє, орлик, турок, тутайка, птукач, птукавка (зі «Словника зоологічної номенклатури. Назви птахів», Микола Шарлемань, 1927 рік).
